19 жовтня 2025 року злочинці викрали з Лувру в Парижі дев’ять ювелірних прикрас з колекції Наполеона та Жозефіни: комплект прикрас, сервіз, намисто, сережки, дві корони та брошку. Двоє грабіжників вдерлися до галереї Аполлона — до її частини, де розташовані скарби французьких монархів.
Офіційно французька влада поки не опублікувала список вкраденого та його вартість. Міністр культури Рашида Даті лише назвала викрадене «безцінним».
У галереї Аполлон стоять по центральній осі три броньовані вітрини. У них виставлено те, що збереглося від французьких королівських та імператорських коштовностей. У першій вітрині зберігаються реліквії часів абсолютної монархії, серед них — знаменитий алмаз «Регент»: білий камінь виняткової чистоти вагою 140,64 карата, який прикрашав корону Людовіка XV, потім Людовіка XVI, парадну шпагу Наполеона Бонапарта, корону Карла X і, нарешті, Наполеона ІІІ. На щастя, ані «Регент», ані діаманти «Сансі» та «Гортензія» не викрали злочинці.
Друга вітрина була відведена прикрасам епохи Імперії та Реставрації. Третя представляла коштовності Наполеона III та імператриці Євгенії, у тому числі одну з двох імператорських корон. Саме ці дві вітрини й атакували грабіжники.
Сапфіровий гарнітур королеви Марії-Амалії та Гортензії де Богарне
З сапфірового гарнітуру королеви Марії-Амалії та Гортензії де Богарне вкрадено діадему, намисто та сережки. Цей ювелірний ансамбль, створений на початку XIX століття, належав двом коронованим дамам, які породичалися з династіями Бонапарта та Орлеанської гілки Бурбонів.
Луї-Філіп, майбутній «король-громадянин», придбав сапфіри цейлонського походження у Гортензії де Богарне, падчериці Наполеона (і дружини його брата Луї Бонапарта, короля Голландії), щоб піднести їх своїй дружині Марії-Амалії, уродженій принцесі Неаполітанській.
Гарнітур складався з діадеми, намиста та сережок, пізніше доповнених брошами. За сімейним переказом деякі частини цього ансамблю могли належати Марії-Антуанетті.
Окраса переходила з покоління до покоління по лінії Орлеанського дому до 1985 року, коли її викупила держава.
Діадема та намисто з парюри королеви Гортензії
Парюра, для якої були використані цейлонські сапфіри природного забарвлення, була створена невідомим майстром в 1-й третині XIX століття. Ймовірно, для дочки імператриці Жозефіни, королеви Голландії Гортензії Богарне.
Діадема прикрашена 24 сапфірами (10 дрібних та 14 великих) та 1083 діамантами.
Намисто складається з 8 рухомо закріплених сапфірів різного розміру та 631 діаманта.
Сережки (одна з пари) з парюри королеви Гортензії
Прикрашена двома сапфірами (круглим та краплеподібним) та 59 діамантами.
Намисто та сережки з парюри імператриці Марії-Луїзи
Смарагдова парюра, що складається з діадеми, намиста, пари сережок та гребеня для волосся, була виготовлена ювеліром Франсуа-Рено Ніто (1779-1853) на замовлення Наполеона.
Подарована імператором своїй нареченій Марії-Луїзі Австрійській у березні 1810 року, незадовго до весілля. На відміну від інших прикрас, які були власністю корони, парюра була особистою власністю імператриці.
Після смерті Марії-Луїзи ювелірний набір перейшов до тосканської гілки Габсбургів. У Франції залишилися лише намисто та сережки, які були виставлені в галереї Аполлона.
Набір містив 38 смарагдів (включаючи 10 грушоподібних каменів), понад тисячу діамантів, золото та срібло.
Намисто складається з 32 смарагдів, включаючи 10 грушоподібних, і 1138 діамантів, з яких 874 діамантові ограновування та 264 огранювання «троянда». Центральний смарагд овальної форми вагою 13,75 карата має восьмигранне огранювання.
Діадема, брошка та великий діамантовий бант імператриці Євгенії
Викрадено діадему з перлів та діамантів, брошку в стилі рокайль та великий діамантовий бант для корсажу імператриці Євгенії.
Тіара імператриці Євгенії
Діадему (тіару) в 1853 році створив придворний ювелір Олександр-Габріель Лемоньє на основі прикраси, яка належала дочці Людовіка XVI, герцогині Ангулемської.
Виготовлена з позолоченого срібла та прикрашена 212 перлинами, включаючи 17 грушоподібних, 1998 діамантами та 992 алмазами. Каміння взяли з коштовностей Карла X та Людовіка XVIII.
Імператриця віддавала їй перевагу перед короною, вважаючи її менш формальною, стильнішою та зручнішою.
Коли впала монархія, Республіка продала діадему на знаменитому аукціоні 1887 року, проведеному невдовзі після ухвалення закону про вигнання претендентів на престол.
Прикрасу купив якийсь ювелір, потім у 1890 році князь Турн-і-Таксис придбав її до свого весілля. Лише 1992 року, після довгих мандрівок, діадема повернулася до Франції, коли товариство «Друзів Лувру» викупило її на аукціоні Sotheby’s.
Брошка-релікварій імператриці Євгенії
Створена ювеліром Полем-Альфредом Бапстом у 1855 році. Виріб з золота прикрашений 92 діамантами, включаючи два солітери (діаманти у формі серця) «Мазаріні» з камзола Людовіка XIV. Їх заповів монарху кардинал Мазаріні.
Великий бант для корсажа імператриці Євгенії
Брошку у вигляді банта з двома довгими пензликами прикрашають 2438 діамантів та 196 каменів ограновування «троянда».
Близько 1864 року брошка була перероблена з діамантового пояса, створеного ювеліром Франсуа Крамером у 1855 році до Всесвітньої виставки. Цей пояс імператриця одягла 25 серпня 1855 року у Версалі під час прийому на честь візиту королеви Вікторії.
Корона імператриці Євгенії, дружини Наполеона ІІІ
Серед викрадених речей була корона імператриці Євгенії. Грабіжники її в результаті не забрали: її було виявлено поліцією поруч із Лувром разом із пошкодженим футляром, ймовірно, злочинці втратили її під час втечі.
Це єдина корона Другої імперії, що збереглася (1852–1870). «Імператор-бунтівник» Наполеон III не був коронований, але напередодні Всесвітньої виставки 1855 року, вперше організованої в Парижі, він доручив Александру-Габріель Лемоньє виготовити корони для себе та своєї дружини Євгенії.
Для «високої корони» імператриці Євгенії використали 102 діаманти з королівських скарбниць, включаючи вісім найбільших каменів. До них Лемонье додав ще 1250 діамантів загальною вагою 107 каратів, 1136 діамантів ограновування «троянда» вагою 26 каратів та 56 смарагдів, придбаних самим імператором.
Корона Наполеона III була знищена у 1880-х роках, а дорогоцінні камені з неї перейшли до колекції Гірської школи. Корона Євгенії, навпаки, вціліла, оскільки була сплачена не з державного бюджету, а з власних коштів імператора.
У 1981 році одна з нащадків родини Бонапарт намагалася продати корону французькій державі, але Міністерство культури відмовилося виділити для цього кошти. Тоді молодий американський колекціонер Роберто Поло, який жив у Парижі, придбав корону і в 1988 році передав її Лувру.
